Вступ
1. Ця комплексна політична директива визначає структуру та політичну спрямованість триваючої трансформації НАТО, окреслює на наступні 10-15 років пріоритети для усіх напрямків розвитку спроможностей, планування та розвідки Альянсу. Директива, що підлягає періодичному перегляду, також спрямована на посилення взаємозв'язку цих напрямків через ефективний механізм управління.
Частина 1 — Стратегічний контекст
2. Стратегічна концепція НАТО 1999 року характеризує розвиток безпекового середовища визначеннями, які досі залишаються актуальними.
Це середовище продовжує змінюватись; воно є та буде складним і глобальним та залежатиме від непередбачуваних подій. Розвиток міжнародної безпеки має зростаючий вплив на життя громадян країн Альянсу та інших країн. Основними загрозами для Альянсу протягом наступних 10-15 років, скоріше за все, будуть тероризм, що стає глобальним за масштабами та фатальним за наслідками, а також розповсюдження зброї масового знищення.
Нестабільність, породжена збанкрутілими та занепадаючими державами, регіональні кризи та конфлікти, їх причини та наслідки; зростаючі можливості доступу до високотехнологічних звичайних озброєнь; зловживання новими технологіями; порушення потоків важливих ресурсів, очевидно, стануть основними ризиками та викликами для Альянсу в цей період. Всі ці чинники можуть бути взаємопов'язаними або поєднаними, при цьому найбільш загрозливим є варіант терористів, озброєних зброєю масового знищення.
3. Мир, безпека та розвиток є пов'язаними, як ніколи. Це стає стимулом для тісної співпраці та взаємодії міжнародних організацій, які відіграють відповідні взаємопов'язані ролі у попередженні та врегулюванні криз.
Особливе значення мають Організація Об'єднаних Націй та Європейський Союз через свої значні можливості та відповідальність.
Рада Безпеки ООН і надалі нестиме основну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. Європейський Союз, який може задіяти різноманітні військові та цивільні засоби, відіграватиме все більшу роль у підтриманні міжнародної стабільності.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі також продовжує мати значні зобов'язання в цій галузі.
Частина 2 — Наслідки для Альянсу
4. Альянс продовжуватиме дотримуватись комплексного підходу до безпеки відповідно до Стратегічної концепції 1999 року та виконувати визначені нею фундаментальні завдання, як то безпека, консультації, стримування та оборона, кризове регулювання та партнерство.
5. Колективна оборона залишатиметься ключовою метою Альянсу. Джерела потенційних викликів, що підпадають під Статтю 5, продовжують виникати. Широкомасштабний напад з використанням звичайної зброї проти Альянсу є маловірогідним: проте, як показали терористичні атаки проти Сполучених Штатів у 2001 році, внаслідок яких НАТО вперше задіяла Статтю 5. у майбутньому агресія може походити ззовні Євроатлантичного регіону та здійснюватись із застосуванням нетрадиційних форм збройного нападу. У майбутньому агресія також може спричинити підвищений ризик застосування асиметричних засобів, зокрема з використанням зброї масового знищення. Оборона від тероризму та здатність відповідати на виклики, незалежно від їхнього походження, набули та зберігатимуть пріоритетну важливість.
6. З урахуванням кожної окремої ситуації та на основі консенсус Альянс залишатиметься готовим сприяти ефективному запобіганню конфліктам та активно залучатись до врегулювання криз, в т.ч. через операції з відповіді на кризи, що не підпадають під Статтю 5, як це визначено в Стратегічній концепції. З часу закінчення холодної війни Альянс вже здійснив низку операцій такого типу. Досвід показав зростаючу значимість операцій і стабілізації та надання військової підтримки зусиллям щодо постконфліктної відбудови. Роль ООН і ЄС та інших організацій, зокрема відповідних недержавних організацій, в поточних операціях та майбутніх кризах матиме велике значення для тісної співпраці та координації всіх елементів міжнародної відповіді.
7. На цьому фоні, НАТО повинна зберегти здатність виконувати повний спектр завдань, від високої до низької інтенсивності, зосереджуючи особливу увагу на найбільш ймовірних операціях, враховувати сучасні і майбуні операційні спроможності та бути готовою провести найбільш потрібні операції. Вимоги щодо поєднання звичайних і ядерних сил відповідно до існуючої директиви мають зберігатися. Зокрема Альянс має зосередитися на:
а. зміцненні його можливостей щодо реагування на виклики, незалежно від того, звідки вони надходять, для забезпечення безпеки власного населення, територій та сил;
б. покращенні здатності передоачувати та оцінювати загрози, ризики і виклики, що постали перед ним, приділяючи особливу увагу загрозам, пов'язаним з тероризмом та розповсюдженням зброї масової знищення;
в. наданні сил, здатних виконувати повний спектр воєнних операцій та завдань;
г. готовності швидко відповідати на непередбачувані ситуації;
ґ. забезпеченні ефективного поєднання власних внутрішніх інструментів кризового управління НАТО. Враховуючи, що НАТО не має вимог щодо розвитку окремих спроможностей в цивільних цілях, вона має покращувати практичне співробітництво, беручи до уваги існуючі домовленості з партнерами, відповідними міжнародними та неурядовими організаціями для забезпечення більш ефективного співробітництва у плануванні і проведенні операцій;
д. продовженні адаптації процесу планування відповідно до сучасних вимог.
8. Еволюція безпекового середовища вимагає, щоб взяті державами-членами зобов'язання щодо операцій НАТО, визнаючи перевагу державних політичних рішень, були трансформовані в конкретні строки виконання через розвиток і швидке надання гнучких та сталих внесків, а також справедливого поділу тягаря. Ухвалюючи рішення Альянсу щодо започаткування операції, важливо також якнайраніше мати ознаки ймовірних військових потреб та потенційну наявність сил і ресурсів.
9. Усе це вимагає, щоб Альянс продовжував процес трансформації, включаючи концептуальну й організаційну дієвість та розвиток стійких спроможностей, що є розгорнутими, сталими, взаємосумісними, і придатними для практичного використання.
Частина 3 - Рекомендації для вимог Альянсу стосовно спроможностей
10. З огляду на ймовірну природу майбутнього безпекового середовища та вимог, які воно обумовлюватиме, Альянс буде потребувати швидких та гнучких відповідей на складні і непередбачувані виклики, що можуть несподівано виникати далеко від кордонів держав-членів. Альянс буде також потребувати ефективних заходів для здійснення розвідки та інформаційного обміну. Як і раніше, розвідка й набутий в операціях досвід також надалі впливатимуть на розвиток спроможностей.
11. Для виконання повного спектру завдань, Альянс повинен бути спроможним розпочати і підтримувати узгоджені головні об'єднані операції та менші операції для підтримання колективної безпеки і відповіді на кризові ситуації як на, так і поза територією Альянсу, на її периферії, і на стратегічній відстані; імовірно, що НАТО потребуватиме виконання більшої кількості завдань та різних операцій меншого масштабу, і в цьому випадку Альянс повинний зберегти спроможність проводити великомасштабні операції високої інтенсивності.
12. Незалежно від масштабу, кожна операція, імовірно, буде вимагати створення структури командування і управління, здатної планувати і проводити кампанію для досягнення стратегічної або операційної мети. використовуючи відповідне з'єднання повітряних, наземних і морських компонентів. Це також вимагає сил, що структуровані, оснащені, укомплектовані і підготовлені для експедиційних операцій швидкого реагування на кризи, що можуть виникнути, для яких Сили реагування НАТО мають стати ключовим елементом, що ефективно підсилює початкові сили, і підтримує зобов'язання Альянсу під час всієї операції.
13. Ґрунтуючись на цьому. Альянсу необхідна достатня кількість сухопутних підрозділів та відповідних морських і повітряних компонентів, повністю готових до розгортання і здатних до тривалих дій. Ця вимога підтримується політичними цілями, які встановлені міністрами оборони. щодо пропорційності наземних сил (40 % з яких мають відповідну структуру, підготовлені та оснащені для операцій по розгортанню, а 8 % - заявлені або заплановані до одноразової участі у тривалих діях) та всіма союзниками, що взяли на себе зобов'язання інтенсифікувати зусилля для досягнення кінцевої мети, беручи до уваги державні пріоритети та зобов'язання.
14. Держави-члени НАТО та Європейського Союзу вже погодили процедури для забезпечення послідовної, прозорої та взаємодоповнюючої розробки вимог щодо спроможностей, що є спільними для обох організацій. Планування, що проводиться в НАТО, має повністю враховувати ці принципи, завдання та процедури.
15. Розвиток спроможностей не буде реальним без виділення достатніх ресурсів. Більш того, особливо важливим залишатиметься те, що ресурси, які держави-члени визначили для цілей оборони, чи то безпосередньо, чи через багатонаціональні проекти або через механізми НАТО, повинні використовуватись якомога ефективніше та бути зосередженими на пріоритетних галузях для інвестування. Збільшення інвестицій в ключові спроможності вимагатиме від держав переоцінки пріоритетів та більш ефективного використання ресурсів, включаючи пряме об'єднання та інші форми двостороннього і багатостороннього співробітництва. Оборонне планування НАТО має підтримати ці дії.
16. Через 10-15 років еволюція безпекового середовища і необхідність брати до уваги звичайні та, особливо, асиметричні загрози і ризики, незалежно від того, де вони виникатимуть, призведе до першочергової необхідності досягти вдосконалення наступних вимог стосовно спроможностей:
а. можливість проводити та підтримувати багатонаціональні, об'єднані експедиційні операції на далекій відстані при мінімальній або навіть повністю відсутній місцевій підтримці, та утримувати їх протягом тривалого часу. Це вимагає повністю готових до розгортання, здатних до тривалих дій та взаємосумісних збройних сил і засобів для їх доставки. Це також вимагає повністю скоординованого та, де це доцільно, багатонаціонального підходу до тилового забезпечення;
б. можливість швидко та ефективно адаптувати військову доктрину та плани дій у непередбачуваних обставинах. Серед іншого це вимагає ефективних можливостей проведення аналізу умов довкілля та передбачення потенційних проблем, високого ступеню бойової готовності для наших збройних сил та необхідної гнучкості у відповідь на погіршення умов;
в. можливість стримування, протидії, оборони та захисту від тероризм, а конкретніше - можливість зробити внесок у захист населення, території, особливо важливої інфраструктури і збройних сил Альянсу, та допомагати у ліквідації можливих наслідків;
г. можливість захистити особливо важливі інформаційні системи Альянсу від кібернетичних атак;
ґ . можливість проведення операцій з урахуванням загроз застосування зброї масового знищення та хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного ризиків, включаючи можливість захисту розгорнутих сил НАТО від ракетної загрози;
д. можливість проводити операції у складних географічних та кліматичних умовах;
є. спроможність за допомогою відповідного обладнання та процедур визначати ворожі елементи, у тому числі у густонаселених районах, з метою мінімізації небажаних руйнувань та ризику безпеці своїх сил при проведенні операцій;
є. спроможність проводити операції з високим ступенем гнучкості в умовах, коли необхідно здійснювати всебічну координацію зусиль декількох організацій, інституцій та держав заради досягнення необхідних результатів, а також, коли учасники операцій мають одночасно реалізовувати заходи бойового, стабілізаційного, відновлювального, примирливого та гуманітарного характеру;
ж. спроможність надавати військову підтримку при проведенні стабілізаційних операцій та заходів з відбудови на всіх етапах кризи, включаючи забезпечення безпечного середовища при проведенні усього спектру місій; військова підтримка заходів з відновлення має надаватися у необхідних обсягах, зважаючи на умови оперативного театру, що перешкоджають виконанню завдань іншими учасниками операції, які несуть першочергову відповідальність за реалізацію цих заходів. Це повинно передбачати спроможність надавати підтримку реформуванню безпекового сектора, включаючи демобілізацію, роззброєння та реінтеграцію, а також військову підтримку гуманітарних операцій в межах наявних сил та можливостей;
з. здатність до застосування сил та засобів, які мають найвищий рівень взаємосумісності й стандартизації в межах Альянсу, та гнучкість при взаємодії з силами партнерів, що досягається, серед іншого, за рахунок надання доступу до відповідних стандартів.
17. Реалізація таких можливостей потребуг відкритості до нових технологій, концепцій, доктрин та процедур, підтримуючи, зокрема, підходи до проведення операцій, які, відповідно до параграфа 7 ґ, спрямовані на застосування логічно-узгоджених та взаємопов'язаних різноманітних інструментів Альянсу для створення умов, що слугуватимуть досягненню бажаних результатів. Такий збалансований підхід має бути розвинений і може включати: поглиблене усвідомлення ситуації, своєчасне операційне планування, процес прийняття рішень, покращення зв'язків між командирами, устаткування та озброєння, і узгоджене розгортання та застосування спільних експедиційних сил для досягнення найкращого результату.
18. Серед таких якісних потреб наступні визначають основні пріоритети НАТО: спільні експедиційні сили і можливість їх розгортання та підтримання, сили високої готовності, здатність реагувати на асиметричні загрози, перевага інформації, здатність поєднати різноманітні інструменти Альянсу та спрямувати їх на розв'язання кризи у найефективніший спосіб, а також здатність координувати зусилля з іншими гравцями. Сили реагування НАТО є фундаментальним військовим інструментом у підтримці Альянсу та каталізатором для наступної трансформації і, разом з операційними вимогами, мають найвищу перевагу.
Частина 3 — Принципи для механізму управління
19. Комітети та структури НАТО, які відповідають за дисципліну планування, включаючи операційне планування і розвідку, у своїй діяльності повинні виконувати комплексну політичну директиву через впровадження, якщо необхідно, деталізованої політики, директив та настанов, якими, у свою чергу, вони забезпечують відповідні сфери відповідальності.
20. Ефективний механізм управління є невід'ємною частиною виконання комплексної політичної директиви. Механізм управління буде запроваджено Північноатлантичною Радою на рівні постійних представників з метою створення подальших конкретних настанов та моніторингу, а також гарантування відповідності цих дисциплін планування положенням комплексної політичної директиви, забезпечення логічного зв'язку та гармонізації між ними*. Механізм управління буде охоплювати систему ефективних заходів, включаючи, у разі необхідності, офіційні директиви з метою досягнення узгоджених процесів планування, зрозумілі настанови, гармонізовані вимоги та підтримуючі структури.
21. Реалізація комплексної політичної директиви має привести до розвитку більш ефективних спроможностей для майбутніх операцій та місій.
(*) Механізм управління створено в лютому 2006 року.
