Система інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України: шляхи вдосконалення
Система інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України: шляхи вдосконалення
Володимир Фурашев, завідувач відділу Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України
Актуальність цієї теми не викликає жодного сумніву і викликана наступним:
1. Президент України В. Ющенко ще 12 травня 2005 року у прямому ефірі ICTV, СТБ та „Нового каналу” зазначив, що питання про вступ до НАТО, як і про вступ до ЄС, може бути винесено на всенародний референдум.
2. 3 серпня 2006 року Президентом України В. Ющенком, Головою Верховної Ради України О. Морозом, Прем`єр-міністром України Ю. Єхануровим, керівниками фракції у Верховній Раді України Партії регіонів В. Януковичем, політичного блоку “Наша Україна” Р. Безсмертним, Соціалістичної партії України В. Цушком, Комуністичної партії України П. Симоненком було підписано “Універсал національної єдності”. Пункт 27-ий “Універсалу національної єдності” чітко окреслив, що “Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності з Законом України „Про основи національної безпеки України” (у редакції, чинній на дату підписання цього Універсалу). Вирішення питання щодо вступу до НАТО за наслідками референдуму, який проводиться після виконання Україною усіх необхідних для цього процедур.”
3. 14 вересня 2006 року Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, під час свого візиту до Брюсселя, взяв участь у засіданні Комісії Україна-НАТО, на якому розглядались актуальні питання співробітництва України та Північноатлантичного Альянсу у політичній та оборонній сферах і царині безпеки. Під час розмови про реалізацію євроатлантичного курсу України Віктор Янукович зазначив, що Україна виступає за поглиблення сучасного рівня співробітництва з НАТО, яке базується на інтенсифікованому діалозі. За його словами, Україна буде продовжувати брати участь у миротворчих операціях під егідою НАТО. „Це питання є однією з головних тем порядку денного Комісії Україна-НАТО”, - сказав Глава українського Уряду. При цьому він наголосив, що українська влада має злагоджену позицію щодо співробітництва з НАТО, яка закріплена в Універсалі національної єдності, зауваживши, що в цьому контексті питання членства України в Альянсі та співробітництво з НАТО розглядається відокремлено. На думку Прем’єр-міністра, зараз необхідне більш широке інформування української громадськості про позитивні сторони євроатлантичної інтеграції. Що ж стосується остаточного рішення щодо набуття українською державою членства в НАТО, то воно буде прийматися після проведення загальнонаціонального референдуму, - підкреслив Віктор Янукович.
4. Передачею Центральною виборчою комісією Президенту України наприкінці 2006 року відповідних матеріалів для прийняття відповідного рішення щодо збору підписів мешканців України стосовно проведення всеукраїнського референдуму стосовно вступу України до НАТО і ЄЕП.
5. Висловленнями майже всіх політичних сил України, експертів та спеціалістів щодо необхідності якомога повнішого інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України, сучасного стану НАТО та взаємовідносин України з НАТО, а також взаємовідносин Російської Федерації з НАТО.
Таким чином, можна констатувати, що остаточне рішення щодо безпосереднього вступу України до Північноатлантичного Альянсу буде прийматися виключно за результатами загальнонаціонального референдуму, Питання полягає лише в у термінах проведення цього референдуму (після виконання Україною усіх необхідних для цього процедур?) та у формуванні питань, які будуть винесені на розгляд населення України.
Особливу актуальність питання інформування населення України щодо євроатлантичного курсу України, сучасного стану НАТО та взаємовідносин України з НАТО, взаємовідносин Російської Федерації з НАТО набули після оголошення намірів США щодо розміщення елементів протиракетної оборони (ПРО) на території Чехії і Польщі, а також за результатами Мюнхенської конференції з питань політики безпеки “Глобальні кризи – глобальна відповідальність, яка відбулася 10 лютого п.р.
З метою однакового розуміння предмету, який зараз розглядається, необхідно розібратися з деякими термінами і їх визначеннями.
Часто-густо ми використовуємо таки терміни, як “інформованість”, “обізнаність”, “пропаганда”, “агітація”, але, як показує життєвий досвід, далеко не завжди розуміємо, який зміст несуть ці терміни. Ми, знов таки, часто-густо апелюємо до “пересічних” громадян такими термінами, свідомо “заплутуючи” їх у термінології. Давайте зробимо спробу розібратися у визначенні цих термінів.
“Інформованість”, на наш погляд, означає надання або доведення суто інформації про будь-які події або про будь-кого (особистість або юридичну особу) до відома будь-кого (іншої особистості або іншої особі, або суспільства взагалі).
“Обізнаність” означає володіння тією чи іншою мірою інформацією з питання, яке повстає перед особистістю під час його розгляду або під час прийняття рішення. Таким чином, термін “інформування” є обов`язковою передумовою або підґрунтям реального визначення терміну “обізнаності”.
“Пропаганда” означає розповсюдження політичних, філософських, наукових та інших ідей в суспільстві. У більш вузькому визначенні –“політична або ідеологічна пропаганда” здійснюється з метою формування у суспільстві визначеного світогляду.
“Агітація” – це розповсюдження ідей з метою впливу на свідомість, настрій, суспільну активність за допомогою усних виступів, засобів масової інформації.
„Євроатлантична інтеграція” - це словосполучення вже декілька років турбує політичний світ України, викликає неоднозначну реакцію пересічних громадян України. Але чому? Чому саме „євроатлантична”? Що означає „інтеграція”? Чому саме „інтеграція”, а не „співпраця”?
Почнемо з визначення та змісту поняття „інтеграція”.
Інтеграція визначає стан зв’язаності окремих диференційних частин і функцій системи, організму в єдине ціле, а також процес, який веде до такого стану. У даному розумінні поняття „інтеграція” передбачає досягнення загальних стандартів життя, об`єднання визначених суспільних, державних та інших національних структур на базі єдиних принципів та підходів, утворення єдиної або входження до єдиної економічної та політичної системи.
Співпраця означає спільне виконання окремих дій, заходів і не вимагає стану зв’язаності в ціле.
Нагадаємо, що предметом розгляду даної статті є питання інформованості законодавчо закріпленого курсу України на євроатлантичну інтеграцію як такого, який відповідає питанням забезпечення національної безпеки держави. Це положення виходить з того, що 19 червня 2003 року Верховна Рада України конституційною більшістю прийняла Закон України “Про основи національної безпеки України”, який містить статтю 8 “Основні напрями державної політики з питань національної безпеки” з наступним визначенням зовнішньої політики держави з метою забезпечення національної безпеки.
Зокрема, дана стаття Закону України містить наступне положення: “... забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу ...”
Питання інформування можуть носити характер системності або епізодичності. Спробуємо розібратися, який характер носить інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України, сучасного стану НАТО та взаємовідносин України з НАТО на всіх етапах розвитку цих взаємовідносин.
Але давайте згадаємо визначення поняття “система” і на цій базі визначимося щодо наявності або відсутності наразі “системи інформування” в Україні.
Наведемо два енциклопедичних визначення поняття “система” (надано мовою оригіналу):
“Система (от греч. Systёma – целое, составленное из частей; соединение), множество элементов, находящихся в отношениях и связях друг с другом, образующих определенную целостность, единство).
Система. 1. Определенный порядок в расположении и связи частей чего-нибудь, в действиях.
2. Форма организации чего-нибудь.
3. Нечто целое, представляющее собой единство закономерно расположенных и находящихся во взаимной связи частей”.
Зовнішньо робота по інформуванню громадськості носить характер системності:
а) всі основні нормативно - правові засади для організації та проведення інформування (підкреслюємо – інформування) населення є у наявності. А саме:
- постанова Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО” від 21.11.2002 року;
- постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію розгляду питань євроатлантичної інтеграції України” від 24.02.2003 року, № 238;
- Державна програма співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки, яка була затверджена Указом Президента України від 28.01.2001 року, № 58/2001;
- Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки, яка була затверджена Указом Президента України 13.12.2003 року, № 1433/2003;
- Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року “Про невідкладні заходи щодо подальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) від 27.12.2005 року, № 186/2005;
- Указ Президента України “Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору” від 13.03.2006 року, № 215/2006;
- Указ Президента України “Про міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО” від 22.05.2006 року, № 429/2006;
б) 13 грудня 2003 року з метою забезпечення публічного характеру вироблення реалізації державної політики України щодо НАТО, включаючи широке інформування громадськості з цих питань, Президент України підписав Указ „Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки”. Цим документом затверджено:
* Державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки;
* Державну програму інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 - 2007 роки;
* Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки.
в) починаючи з 2003 року, практичні взаємовідносини України з НАТО будуються на планових засадах – Плану дій Україна - НАТО та, в його рамках, щорічних Цільових планах Україна - НАТО, де питанням інформування населення України також приділяється досить серйозна увага;
г) протягом останніх двох років забезпечувалася державна фінансова підтримка організації і проведення цих робіт через окремі статті витрат у Державному бюджеті України;
д) необхідно також згадати, що на тернах України діє Закон України “Про державну службу”, відповідно до статті 10 якого “Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників”.
Але, повторюємося, це зовнішній вигляд. Навіть поверховий аналіз роботи по інформуванню громадськості щодо євроатлантичного курсу України показує відсутність навіть натяку на елементи системності. Яскравим свідченням такого твердження є дані чисельних соціологічних досліджень. Наприклад, якщо у двохтисячному році (за даними Фонду „Демократичні ініціативи”, науковий керівник Ірина Бекешкіна) проти вступу України в НАТО було 33,5% населення, то навесні 2006 року цифра становила вже 64,4% відсотки. Окрім того, давайте згадаємо рух за оголошення міст і цілих територій “вільними від НАТО”. Давайте згадаємо події в Криму щодо проведення українсько-американських навчань „Сі-Бриз 2006” та голосні заяви щодо більш значного повторення феодосійських подій у м. Одеса і Миколаївській області у 2007 році. Давайте згадаємо кримський референдум з питання ставлення населення півострова до вступу України до НАТО. Можна наводити безліч інших прикладів, які досить повною мірою характеризують рівень ефективності організації і проведення робіт по інформуванню громадськості щодо євроатлантичного курсу України та, навпаки, рівень ефективності “антиНАТОвської” пропаганди.
На мій погляд, це викликано відсутністю або порушенням двох основних системоутворюючих принципів, а саме:
- єдності концептуальних і реалізаційних засад;
- змішування суб`єктів і об`єктів проведення робіт.
Наслідком цього ми маємо те, що маємо наразі.
Але констатація фактів і критика, навіть на рівні аналізу, штука гарна в тому випадку, коли вона не перетворюється у звичайне критиканство, а надає або окреслює шляхи подолання або покращення тих моментів, які визначають незадоволення.
Розуміючи це, автор пропонує (але необхідно враховувати, що це його особиста думка), не відмітаючи всього напрацьованого у сфері інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України, зробити наступне:
а) забезпечити терміновий розгляд, доопрацювання (при необхідності) та прийняття Національної інформаційної стратегії з питань євроатлантичної інтеграції України.
Нагадаємо, що ще 16 червня 2005 року відбулася публічна презентація Національної інформаційної стратегії з питань євроатлантичної інтеграції України, яку розробила досить велика група експертів державних і громадських організацій і установ, представників засобів масової інформації, а також за участю експертів країн-членів НАТО “останньої хвилі розширення” (Литви, Словаччини та Болгарії). Після доопрацювання за результатами обговорення Держкомтелерадіо направило цей документ для вирішення подальшої його “долі” до Секретаріату Кабінету Міністрів України та Секретаріату Президента України. Минуло більше півтора року – жодної реакції на подальше “просування” даної Національної інформаційної стратегії з питань євроатлантичної інтеграції України по шляху її прийняття або по шляху доопрацювання не було.
В той же час необхідно відзначити, що Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки приймалася без її концептуального обґрунтування і термін дії її неухильно спливає.
Наразі на виконання відповідного доручення Прем`єр-міністра України, Держкомтелерадіо готує проект Концепції Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 – 2011 роки. Це абсолютне вірне рішення, але необхідно враховувати різницю між Національною інформаційною стратегією з питань євроатлантичної інтеграції України та Концепцією Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на визначені роки з точки зору суб`єктів і об`єктів, а також пріоритетності та акцентів реалізаційних моментів даної роботи. За великим рахунком, Концепція Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на визначені роки повинна бути похідною від Національної інформаційної стратегії з питань євроатлантичної інтеграції України.
Різниця між Національною інформаційною стратегію з питань євроатлантичної інтеграції України та Концепцією Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на визначені роки полягає у тому, що суб`єктами Національної інформаційної стратегії з питань євроатлантичної інтеграції України виступають як всі складові системи державного управління – органи виконавчої та законодавчої влади та органи місцевого самоврядування, так, рівною мірою, громадські і неурядові організації та установи, а об`єктом – все населення України.
Концепція Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на визначені роки, за своїм змістом, спрямованістю та “природою” у якості суб`єктів передбачає виключно органи виконавчої влади (органи законодавчої влади, за розподілом функцій у системі державного управління, не можуть бути передбачені) із залученням громадських і неурядових організацій та установ, а об`єктом – визначені прошарки населення (часто-густо це – експерти, спеціалісти у цієї сфері, науковці, взагалі – інтелігенція).
Саме у Національній інформаційній стратегії з питань євроатлантичної інтеграції України повинно знайти відображення наступне:
- реалізація євроатлантичного курсу України має дві складових – рух у напряму означеної мети та безпосереднє досягнення мети, тобто формально-юридичне і практичне оформлення цієї мети (вступ до НАТО);
- наразі Україна на шляху досягнення законодавчо означеної мети, що суттєвим чином зміщує акценти у інформаційній роботі;
- рішення щодо формально-юридичного і практичного оформлення цієї мети приймається населенням України відповідно до чинного законодавства України на базі конституційного права людини щодо самостійного прийняття рішення;
- інформація щодо євроатлантичного курсу України, сучасного стану Північноатлантичного Альянсу, практичних взаємовідносин України з НАТО та інше повинна носити своєчасний, об`єктивний, неупереджений характер, а також виключати будь-який натяк на пропагандистську або агітаційну спрямованість;
- повноправне включення до національної системи інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України, окрім державних інституцій, військовослужбовців, особливо тих, хто брав участь у миротворчих операціях під егідою ООН, та громадських і неурядових організацій;
- визначення пріоритетної ролі у практичній роботі по інформуванню громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України за військовослужбовцями та громадськими і неурядовими організаціями, установами. Кожного року десятки тисяч військовослужбовців строкової служби звільняються в запас. Це – не тільки “голоси” під час національного референдуму, це – носії визначеної інформації, це – “свої” довірені особи у визначеному колі мешканців. Майже теж саме можна сказати і про громадські і неурядові організації, які мають довіру і вплив серед населення значно більший, ніж державні службовці. Це давно вже не секрет. Окрім того, на даний час громадські і неурядові організації мають досить значний потенціал, який держава використовує далеко не повною мірою. Наприклад, здійснення перших контактів (офіційних і неофіційних), а також закладення засад перших офіційних стосунків між Україною і Північноатлантичним Альянсом проходило в обставинах мінімальної поінформованості не лише пересічного громадянина, а навіть політиків, політологів, державних службовців усіх рівнів (особливо – регіонального), представників засобів масової інформації. Підтвердженням цієї тези може служити той факт, що ані План дій Україна-НАТО, ані жоден Цільовий план Україна-НАТО на виконання Плану дій Україна-НАТО, не був офіційно оприлюднений у засобах масової інформації, в першу чергу у газетах „Урядовий кур`єр” та „Голос України”. Саме завдяки громадським організаціям, а конкретно - „Атлантичній Раді України”, Національному центру вдалося, до деякої міри, „ліквідувати прогалину” у інформуванні громадськості щодо Плану дій Україна-НАТО та Цільових планів Україна-НАТО на його виконання шляхом видання окремою книгою під назвою „План дій Україна-НАТО: конкретні кроки на шляху до добробуту, співробітництва і безпеці (загальний наклад біля 600 примірників, але цього замало) ;
- визначення державних інституцій у системі інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України у ролі ідеологічної, організуючої, спрямовуючої та координуючої сили, а також тієї складової системи, яка забезпечує інформаційну та фінансову підтримку виконання завдань Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України;
- визначення необхідності переміщення центру ваги у сфері практичної роботи по інформуванню громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України з Києва на регіональний рівень. Саме на регіональному рівні досягається найбільший ефект інформованості при оптимальних фінансових витратах. Чому не використати досвід інформаційної роботи радянських часів через союзні і республіканські органи організації “Знання”? Товариство “Знання” України, яка є правонаступницею республіканської організації “Знання” радянських часів і яка зберегла всю організаційно-адміністративну і кадрову інфраструктуру, яка багато зробила у ставленні державності незалежної України, за визначеними умовами змогла б зробити у цій сфері дуже багато корисного і для конкретної людини, і для держави в цілому;
- чітке визначення необхідності інформування населення країни не тільки про практичні взаємостосунки України з Північноатлантичним Альянсом (у сферах науки і техніки, організації і проведенні спільних військових навчань тощо), а й інформування про здійснення практичних взаємовідносин Російської Федерації з НАТО. Тим паче, що практичні дії стосунків Російської Федерації з НАТО, в тому числі і у рамках Ради “Росія – НАТО”, свідчать про те, що Російська Федерація де-факто є повноправним членом НАТО;
- окреслення стратегії і тактики оперативної протидії всякого роду інсинуацій, “міфів” щодо євроатлантичного прагнення України;
- підкреслення, що дана “Національна стратегія ...” є основою розробки та реалізації Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на наступні, після 2007 року, роки;
б) під час розробки Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008 – 2011 роки забезпечити чітку орієнтацію на системність організації і проведення інформаційних заходів, а також забезпечити найбільш широку участь незалежних експертів, громадських і неурядових організацій, політичних партій як на національному рівні, так і на регіональному (це обов`язкова умова).
На жаль, аналіз щорічних інформаційних заходів, в тому числі і на 2007 рік, на реалізацію Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки не надають оптимізму з точки зору системності і ефективності їх здійснення.
Взагалі підходи до планування державними інституціями інформаційних заходів на 2007 рік свідчать про продовження практики організації та проведення заходів з орієнтацією або на коло обізнаних у даній сфері, перш за все за все у м. Києві, або на заходи із сумнівним рівнем ефективності;
в) забезпечення, під час організації та проведенні інформаційних заходів щодо євроатлантичного курсу України, обов`язкове надання відповідей на наступні питання, які більш за все хвилюють наших співвітчизників і які, за результатами чисельних зустрічей та дискусій, можна згрупувати наступним чином:
- для чого Україні НАТО?;
- що дає вступ України до НАТО державі в цілому та кожному громадянину окремо?;
- скільки буде коштувати Україні вступ до НАТО та які будуть щорічні фінансові витрати після вступу?;
- від кого і яких загроз для України буде захищати НАТО?;
- які зовнішні загрози існують для України?;
- чому вступ до НАТО більш вигідний, ніж приєднання до Оборонного союзу на чолі з Росією?;
- чому Україна не може залишатися позаблокової країною?;
- чому НАТО є гарантом стабільності та миру у Європі і як це кореспондується з бомбардуванням Югославії та фактично її знищенням?;
- як зміняться стосунки з Російською Федерацією, а також Білоруссю та Казахстаном?;
- як зміниться геополітичне становище України у разі вступу до НАТО?;
- як посприяє членство України в НАТО вирішенню питань територіальних посягань Румунії на певну територію України?;
- як посприяє членство України в НАТО вирішенню спірних питань з Російською Федерацією щодо демаркації морських кордонів у зоні Азовського моря та Керченської протоки?;
- як відобразиться членство України в НАТО на зовнішньо - та внутрішньо економічному стані?;
- яка доля чекає вітчизняний оборонно-промисловий комплекс у разі вступу України до НАТО?.
г) забезпечити ефективну систему керування та координування процесами інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України.
Наразі система керування та координування процесами інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України базується, в основному, на положеннях указів Президента України “Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору” від 13 березня 2006 року, № 215/2006 та “Про міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО” від 22.05.2006 року, № 429/206. Рівень „ефективності” її відомий вже не лише політикам, керівництву країни, соціологам, політологам та іншим спеціалістам. У той же час наша країна має багатий досвід створення дійсно ефективних систем керування та координування досить складними процесами. Наприклад, можна згадати Державну комісію з питань запобігання та усунення можливих негативних наслідків комп`ютерної кризи 2000 року (постанова Кабінету Міністрів України вiд 16.02.1999 року № 218) або Урядову комісію з питань інформаційно-аналітичного забезпечення органів виконавчої влади (постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2000 року, № 777). Це були дійсно ефективні управлінські структури на національному рівні. Чому не скористатися цим досвідом?;
д) забезпечити безумовну наявність і захищеність статей Державного бюджету України, які спрямовані на виконання завдань інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України, а також ритмічне фінансування по цим статтям вподовж усього року у відповідності з термінами виконання визначених завдань.
Щодо розкриття питань забезпечення безумовної наявності і захищеності статей Державного бюджету України, які спрямовані на виконання завдань інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України, а також ритмічне фінансування по цим статтям уподовж всього року у відповідності з термінами виконання визначених завдань, на мій погляд, зайва праця. В даному випадку все зрозуміло – коли держава дійсно хоче щось зробити, то таке посилання не потрібне, бо це настільки очевидно, що буде здійснено обов`язково.
Наприклад, Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки існує вже четвертий рік, але у Державних бюджетах на 2004 та 2005 рік навіть і не передбачалося її фінансове забезпечення. У Державному бюджеті України на 2006 рік нарешті, багато в чому завдяки позиції і наполегливості Міністерства закордонних справ України, вперше було передбачено 5,2 млн. грн. на реалізацію завдань даної програми. Але переважна більшість цих коштів була спрямована на зовсім інші інформаційні заходи. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено на „виконання заходів з питань європейської і євроатлантичної інтеграції в інформаційній сфері” 5 млн. грн., але, виходячи з практики і формулювання відповідної статті Державного бюджету України, не важко здогадатися, на яку сферу інформування ці кошти будуть спрямовані.
Реалізація цих пропозицій, на мою думку, надає можливість створення дійсно дієвої системи інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України з мінімальними витратами коштів Державного бюджету України.
2007/02/20 09:35
|
2.96 MB
