Досвід України у реформуванні сектору безпеки

ДОПОВІДЬ В.П.ГОРБУЛІНА

«Досвід України у реформуванні сектору безпеки
та шляхи імплементації Стратегії національної безпеки України»
(Варшава, 1 червня 2007 року)

Шановний головуючий!
Шановні пані та панове!

     Щиро вдячний за надану можливість удруге виступити на цьому поважному зібранні та поділитись своїми думками щодо проблем реформування сектору безпеки та процесів імплементації Стратегії національної безпеки України.

     Традиційно поняття «національна безпека» визначає стан захищеності життєво важливих цінностей та інтересів як суспільства в цілому, так і окремих його громадян. Тому визначальним чинником, що впливає на формування державної політики у цій сфері, є загрози її національним інтересам. Причому як воєнного, так і невоєнного характеру.

Аналіз ситуації в Україні та її позиціювання в міжнародному середовищі дає змогу стверджувати, що значна частина загроз її національній безпеці має внутрішнє походження. Хоча останнім часом для нас все більш актуальним стає посилення впливу зовнішніх чинників, які є прямим наслідком процесу глобалізації світу. Національна безпека будь-якої країни на сучасному етапі не може бути повною мірою забезпечена лише власними силами без тісної співпраці з впливовими міжнародними організаціями регіонального та глобального рівнів. Ця тенденція особливо яскраво проявилася у зв’язку з розгортанням демократичними країнами масштабної боротьби з міжнародним тероризмом, який довгий час розглядався, принаймні, як потенційна локальна загроза.

Розширення європейських та євроатлантичних структур - це не лише розширення зони стабільності і безпеки, а й зростання економічного потенціалу Європи. Сьогодні, коли економічна безпека стає одним з найважливіших компонентів національної безпеки, Європейський Союз та НАТО все більше відіграють провідну роль у забезпеченні стабільності на континенті і Україна не може стояти осторонь цих процесів.

     Водночас, ці тенденції розглядаються Україною не лише з позицій розширення формату ”колективної безпеки” та ”спільного ринку”. Він пов’язаний з формуванням нової архітектури європейської безпеки, яка має комплексний характер і різні виміри - політичний, економічний, воєнний, гуманітарний тощо.

     В Україні з проголошенням незалежності гостро постало питання не реформування, а, по суті, створення заново на системній основі структур сектору безпеки, оскільки до 1991 року це були структури колишнього СРСР.

Європейський досвід вирішення такої проблеми полягає у налагодженні ефективного управління у сфері безпеки і оборони. Це включає реформу законодавства, структурні перебудови та зміну внутрішньої культури силових інститутів держави. Центральним завданням при цьому є впровадження і зміцнення демократичного цивільного контролю.

Хочу нагадати, що 9 червня 2005 року на засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів оборони учасники підтримали рішення про комплексний підхід до реформування сектору безпеки і оборони України, який охоплюватиме найбільш важливі складові: персонал; інституції; цивільний і демократичний контроль; стратегічне оборонне планування; ресурси.

Керівництво проведенням оборонного огляду було організовано в Україні на усіх рівнях державного управління. Механізм його реалізації передбачав регулярні засідання під керівництвом голови уряду в рамках роботи Державної комісії з питань реформування ЗС України, інших військових формувань та оборонно-промислового комплексу України, а також робочих зустрічей на рівні експертних комісій міністерств та державних установ, які були залучені до його проведення.

Так, Міністерство оборони України сформувало, на наш погляд, ефективну систему управління і взаємодії, у тому числі:

    * створило робочі підгрупи у видах збройних сил та оперативних командуваннях;
    * проаналізувало стан збройних сил і опрацювало моделі їх перспективної структури з урахуванням фінансово-економічного обґрунтування, створило центри обробки інформації оборонного планування в Генеральному штабі, командуваннях видів збройних сил і оперативних командуваннях;
    * спільно зі Службою безпеки України підготувало ”Аналіз потенційних загроз воєнній безпеці України на період до 2015 року”;
    * розробило пропозиції щодо прогнозних показників оборонного бюджету до 2015 року;
    * визначило перелік завдань збройних сил, які були підтримані Державною комісією з питань реформування ЗС України, інших військових формувань та оборонно-промислового комплексу України;
    * виробило організаційні структури, бойовий та чисельний склад моделі збройних сил зразка 2015 року відповідно до так званого амбіційного рівня;
    * склало каталог формулярів близько 3 тисяч військових частин, вихідні дані якого дозволили оцінити поточний стан військ, провести моделювання їх майбутньої структури.

     В Україні реформування оборонної сфери заплановано провести у два етапи.

На першому етапі (2004-2009 рр.) планується в основному завершити реформування збройних сил і створити основу для їх розбудови на майбутнє. З цією метою в грудні 2005 року Указом Президента України була затверджена Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки.

На другому етапі (2010-2015 рр.) основні зусилля будуть зосереджені на розвитку Збройних Сил України, для чого передбачено здійснити повний перехід від кількісних до якісних показників в управлінні військами, їх оснащенні, підготовці та забезпеченні. Підсумком другого етапу буде створення збройних сил зразка 2015 року, сумісних за оперативними і військово-технічними показниками із збройними силами країн-членів НАТО.

     Слід зазначити, що досвід цього міністерства у здійсненні оборонного огляду був поширений на інші структури сектору безпеки і оборони. Хочу нагадати, що в проведенні Комплексного огляду сектору безпеки беруть участь: Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки, Генеральна прокуратура, Державний департамент з питань виконання покарань, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Держприкордонслужба, Держмитслужба, Управління державної охорони, Державна податкова служба.

     На засіданні Спільної робочої групи Україна-НАТО високого рівня з питань воєнної реформи 9 грудня 2005 року було прийнято рішення про проведення комплексного огляду сектору безпеки із залученням експертів НАТО у чотири етапи.

Перший етап (січень-березень 2006 р.), пов'язаний з визначенням концептуальних засад реформ і аналізом загроз безпеці України, фактично закінчився. На засіданні Міжвідомчої комісії з питань реформування правоохоронних органів були схвалені методичні рекомендації щодо організації та проведення комплексного огляду сектору безпеки України, розроблені робочою групою експертів високого рівня.

Вже завершено другий (квітень-жовтень 2006 р.) і третій (жовтень-листопад 2006 р.) етапи огляду сектору безпеки, в ході якого оцінено стан його окремих структур і розроблено документи - ”Аналіз реального сектору безпеки» та “Модель сектору безпеки України - 2015”.

В ході четвертого етапу (листопад 2006 - березень 2007 р.р.) здійснювалося розроблення шляхів і методів запровадження Моделі сектору безпеки 2015 року.

Результатом огляду сектору безпеки має стати затверджений на найвищому державному рівні комплекс системних законодавчих, нормативно-правових, організаційних та інших заходів у сфері забезпечення безпеки України.

Особливих зрушень та певного прогресу в реформуванні сектору безпеки та проведенні цього огляду, на мій погляд, було досягнуто Україною у 2006 році.

Зупинюсь у цьому зв’язку на окремих складових сектору безпеки.

У минулому році, коли фактично розпочала свою діяльність Служба зовнішньої розвідки України як самостійний державний орган із спеціальним статусом, в основному створена її відомча нормативно-правова база.

19 травня минулого року під час 5-го засідання СРГ ВР високого рівня була створена Робоча група Україна-НАТО з питань цивільного та демократичного контролю над розвідувальними органами. В її форматі здійснюється робота стосовно подальшої взаємодії у поточному році представників розвідувальних структур України та Альянсу.

Представниками Служби зовнішньої розвідки України проведено низку переговорів з керівниками Спеціального комітету та Офісу безпеки НАТО, на рівні експертів започатковано, зокрема, контакти з підрозділом обміну розвідувальною інформацією та розвідувальним підрозділом з питань терористичних загроз.

     Крім того, опрацьовується питання щодо можливості входження Служби зовнішньої розвідки України (на початковому етапі - як спостерігача) до складу ряду європейських регіональних розвідувальних форумів, в яких представлені країни Південно-Східної та Центральної Європи. Слід зауважити, що створення дієвої системи демократичного цивільного контролю над діяльністю цього відомства розглядається як один із ключових аспектів реформування розвідувальних органів України.

     В листопаді 2006 року на пленарному засіданні Спеціального Комітету НАТО з питань розвідки і безпеки в штаб-квартирі НАТО Голова СБУ проінформував учасників про хід виконання плану комплексного огляду функцій і завдань Служби безпеки України. Цей огляд передбачено здійснити у 4 етапи, кінцевою метою яких є визначення механізмів трансформації СБУ у спеціальну службу та звільнення її від невластивих правоохоронних функцій.

     Одним з кроків цього процесу реформування є розроблення проекту нової редакції Закону України “Про Службу безпеки України”, який серед іншого передбачає зменшення чисельності особового складу підрозділів центрального апарату з одночасним перерозподілом кадрового потенціалу на користь регіональних органів, збільшення частки цивільних працівників, а також оптимізацію системи управління. Метою такої реформи є приведення СБУ у відповідність до стандартів демократично розвинених держав, що є одним із базових принципів побудови безпекового сектора в країнах Європи згідно з рекомендаціями ПАРЄ №1713 від 2005 року. Для посилення ролі Служби безпеки України, підвищення професійного рівня її співробітників, визначення цілей, пріоритетних напрямів та основних завдань реформування цієї служби Розпорядженням Президента України у грудні 2006 року було утворено Комісію з розроблення проектів Концепції реформування СБУ та комплексної цільової програми реформування СБУ.


      Адміністрацією Державної прикордонної служби України спільно з МЗС та іншими державними органами влади опрацьований проект Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, який був схвалений Кабінетом Міністрів України. Указом Президента України ”Про концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року” цей документ був затверджений. За участю зацікавлених міністерств і відомств України продовжується розроблення проекту Комплексної програми реконструкції та розвитку державного кордону до 2015 року.

      Здійснюється реформування Внутрішніх військ МВС. Проведено комплекс заходів щодо зменшення їх загальної чисельності. Зокрема, з 2002 року розформовано 20 військових частин, а загальна чисельність Внутрішніх військ МВС зменшена майже на 11 тисяч штатних одиниць. Сталою є тенденція заміщення посад офіцерського складу цивільними особами в центральних органах управління, установах технічного, тилового, медичного та фінансового забезпечення, у вищих військових навчальних закладах. На сьогоднішній день частка цивільних осіб складає близько 6 % від загальної чисельності внутрішніх військ.

     Таким чином, оцінюючи загальний стан реформування сектору безпеки України, на мій погляд, його можна характеризувати за двома основними показниками: системними та послідовними. Але слід визнати, що темпи такого процесу занадто повільні.

     Хочу нагадати, що в Україні вперше з'явився такий документ, як Стратегія національної безпеки України. Його поява була викликана тим, що подальший розвиток і захист найвагоміших здобутків України потребував чіткої визначеності держави у стратегічних пріоритетах та цілях, які мали б відповідати викликам і загрозам XXI століття, її взаємодії з сучасними системами міжнародної і регіональної безпеки.

Головна мета цього документу - визначити такий рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, захист прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету української держави у сучасному світі.

     Даний документ розроблено на виконання частини другої статті 2 Закону України «Про основи національної безпеки України». Вона окреслює цілі та напрями державної політики національної безпеки на середньострокову та короткострокову перспективу і є своєрідною "дорожньою картою" для комплексного планування діяльності органів державної влади у сфері внутрішньої та зовнішньої політики на основі національних інтересів, розроблення перспективних взаємоузгоджених планів та програм.

     Затвердження Стратегії національної безпеки підтверджує спрямованість на подальше утвердження демократичних цінностей в Україні, продовження економічних трансформацій, реалізацію завдань європейської та євроатлантичної інтеграції держави.

Слід зазначити, що до розроблення проекту цієї стратегії згідно з Розпорядженням Президента України від 20 лютого 2006 року № 32 були залучені провідні фахівці і науковці з питань національної безпеки, представники центральних органів виконавчої влади, понад 20 профільних неурядових і громадських організацій.

Крім того, активно використовувалась експертна допомога Організації Північноатлантичного договору.

Довідково:

Під час п’ятого засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО високого рівня з питань воєнної реформи 19 травня 2006 р. у Києві державам-членам НАТО було передано на розгляд проект Стратегії національної безпеки України з метою отримання пропозицій або зауважень з їхнього боку до даного документа.

Відповідні зауваження та пропозиції до цього проекту були надані українській стороні Міжнародним секретаріатом НАТО та окремими державами-членами Альянсу під час засідання СРГ ВР у форматі „ключової групи” за участю представників неурядових організацій держав-членів НАТО та України 28-29 червня 2006 р. у м. Краків, (Польща).

5 жовтня 2006 р. у м.Сінтра, (Португалія)в рамках неформальних консультацій Україна-НАТО високого рівня за участю міністрів оборони та високопосадових осіб, відповідальних за питання національної безпеки, українською стороною було повторно представлено на розгляд експертів Альянсу проект Стратегії національної безпеки України. На основі наданих з боку НАТО пропозицій українською стороною було проведено глибоку та ґрунтовну роботу з його доопрацювання.

Це дозволило більш гармонійно поєднати визначені у згаданому документі основи національної політики безпеки з підходами євроатлантичної спільноти до зазначених питань.

     Імплементація Стратегії національної безпеки України має відбуватися через вдосконалення правових та організаційних механізмів управління даною сферою, його відповідного інтелектуально-кадрового і ресурсного забезпечення.

     Цією Стратегією передбачається розвиток правових засад такого управління через підготовку відповідних законів, концепцій, доктрин, стратегій і програм, зокрема:

* Концепції розвитку Воєнної організації держави;
* Стратегії воєнної безпеки;
* законів України про державну службу, Службу безпеки України та інші складові сектору безпеки;
* нових законів "Про профілактику злочинності", "Про перехоплення телекомунікацій";
* внесення змін і доповнень до Кодексу про адміністративні правопорушення тощо;
* Національної програми протидії тероризму і екстремізму;
* нових редакцій Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів;
* Концепції розвитку національної інноваційної системи;
* Національної стратегії формування інформаційного суспільства;
* Доктрини інноваційного та науково-технологічного розвитку

Підсумовуючи, хочу наголосити на наступному:

     1. Попри всі негаразди і певні внутрішньополітичні ускладнення Україна, як на мій погляд, практичними діями підтверджує свій курс на інтеграцію до євроатлантичних структур безпеки.
     2. Проголошений політичним керівництвом країни курс на розбудову правової, демократичної держави та громадянського суспільства стверджує орієнтацію нашого суспільства на європейські демократичні цінності.
     3. Реформування сектору безпеки залишається однією з найважливіших проблем державної політики.

     Ми вдячні за ту допомогу, яку одержала Україна у процесі розроблення Стратегії національної безпеки України, а також в цілому реформування її сектору безпеки. Вважаю дуже важливим і надалі отримувати таку допомогу.